Від файлу до ціни: що ми вимірюємо у вашій моделі

Чотири числа, саме в такому порядку

Габарити, замкненість поверхні, внутрішній обʼєм, грані, повернуті вниз. Усе інше в розрахунку — арифметика над цими чотирма.

Чи влізе на стіл

Наші принтери друкують у межах 256 × 256 × 260 мм. Три розміри вашої деталі сортуються й порівнюються з трьома розмірами столу, тож орієнтація не має значення: якщо деталь вміщується хоч у якомусь повороті — вона вміщується. Якщо ні, деталь доводиться ділити на частини, і стик ми закладаємо свідомо, а не розрізаємо навмання.

Єдине, чого сітка не може нам сказати, — це одиниці вимірювання. STL не зберігає їх узагалі; 3MF зберігає, але ми читаємо обидва формати як міліметри. Тож якщо ваш CAD працює в дюймах, кутник на 40 мм приїде метровим. Експортуйте в міліметрах — і питання зникає.

Порада з майстерні. Перш ніж дивитися на ціну, подивіться на розміри, які ми прочитали. Якщо деталь не приблизно того розміру, що ви креслили, її експортовано не в тих одиницях — і все, що йде після цього числа, нічого не означає.

Замкнена чи «майже замкнена»

Придатна до друку поверхня замкнена: кожне ребро належить рівно двом трикутникам. Ребро з одним трикутником — це дірка. Ребро з трьома — поверхня, загорнута сама в себе. Ми рахуємо кожне ребро у файлі, і якщо хоч одне не проходить перевірку, у деталі немає вимірюваного «всередині»: обʼєм тоді оцінюється з площі поверхні й товщини однієї стінки, і поруч із ним зʼявляється ~.

~ — це не знак округлення. Це означає, що обʼєм виведено ззовні поверхні, яка так і не замкнулася.

Сюди можна потрапити двома шляхами. Перший — справжня дірка в сітці. Другий — просто розмір: понад 300 000 трикутників підрахунок ребер пропускається, і береться оцінка. Експорт із CAD майже завжди замкнений; скульптинг, 3D-скани й сильно спрощені сітки — часто ні. Blender із 3D Print Toolbox, Windows 3D Builder і Meshmixer лагодять і спрощують це за пару кліків.

Що дає обʼєм

Ціна починається з ваги, а вага — з внутрішнього обʼєму, а не з габаритів: порожниста деталь і суцільна деталь того самого розміру — це різні деталі. Якщо файл не каже інакше, ми припускаємо 15 % заповнення — саме стільки потрібно більшості функціональних деталей.

Друга половина — час, і він залежить від площі не менше, ніж від обʼєму: близько 0,37 хвилини на см² поверхні та 0,5 на см³ обʼєму плюс фіксовані десять на нагрів і калібрування. Це не теорія: коефіцієнти звірено з реальним результатом слайсера на шарі 0,2 мм, де модель на 177 см³ дала 2 год 48 хв. Периметри друкуються повільно, заповнення — швидко, тому ґратка може друкуватися довше за брусок, з якого її вирізали.

Де в неї низ

Кожна грань, повернута вниз і відхилена більш ніж на 30° від вертикалі, позначається. Це суворіше за звичне «правило 45°» — і навмисно: це позначка для людини, а не вирок. Позначені деталі потребують підтримок, а підтримки — це час на друк, час на зачистку і слід на тій поверхні, якої вони торкалися.

Повернути деталь — безкоштовно. Фаска 45° замість горизонтального виступу — майже безкоштовно. Підтримки — найдорожчий варіант.

Єдине, чого STL сказати не може

Сітка — це мішок трикутників із координатами. Вона фіксує, де саме розташовані кути, — і нічогісінько про те, що ці координати означають.

В STL немає одиниць виміру. Файл каже, що вершина стоїть у точці 25,4; він не каже, чи це 25,4 міліметра, чи 25,4 дюйма, бо у форматі просто немає місця, куди це записати. І кожна програма на світі виходить із того самого припущення: вважає, що міліметри, і сподівається.

Тому класична проблема із завантаженням — не побита сітка, а правильна сітка в неправильному масштабі. Деталь, експортована з CAD, налаштованого на дюйми, приїжджає у 25,4 раза більшою. Експортована в сантиметрах — у десять разів меншою. Жодна з них не пошкоджена, жодна не викликає попередження, і обидві прекрасно оцінюються — як деталь завбільшки з шафу або як така, що вміститься на нігті.

Тож коли розрахунок вас здивував, перше, що варто перевірити, — не ціна, а розміри, які ми зчитали. Якщо габаритна коробка не приблизно така, як ви малювали, все подальше не має значення. 3MF одиниці записує, але ми читаємо будь-який файл у міліметрах, тож експортуйте в міліметрах незалежно від формату. Надсилати саме 3MF варто через усе інше, що він несе: кольори й часто налаштування нарізки.

Розміри, які справді друкуються

Друга половина питання «чи це спрацює» стосується вже не файлу. Сопло 0,4 мм кладе доріжку завширшки близько 0,4 мм, і все інше випливає з цього одного числа:

Це не жорсткі межі — це точки, де починає зростати відсоток невдач. Нижче за них деталь не стає неможливою, вона стає лотереєю, і цю лотерею зазвичай розігрують уже після друку, а не до нього.

Два пункти ловлять людей регулярно. Отвори виходять меншими, тож отвір під болт M3 треба малювати на пару десятих більшим, а не рівно 3 мм. І зазор не є необовʼязковим: дві поверхні, намальовані впритул у CAD, після друку будуть однією поверхнею, бо пластик із кожного боку трохи розповзається, коли його кладуть.

Який формат надсилати

3MF — найкращий, а 3MF, який ви самі нарізали в Bambu Studio, ще кращий: він несе реальну вагу, заповнення й висоту шару, тож оцінка стає показанням. STL — нормально, і саме він є в більшості: геометрія і нічого більше. OBJ читається так само. STEP ми приймаємо, але не вимірюємо: це CAD, а не сітка, тож він оминає автоматичний прохід і його рахує людина.

Коли число виглядає дивно

Таке буває. Несподіваний ~, позначка про підтримки там, де нічого не звисає, вага, що не збігається з показаною у вашому слайсері, — напишіть про це в примітці до замовлення, і ми перерахуємо вручну. Десять секунд — це те, для чого потрібен автоматичний прохід. Останнє слово не за ним.

Часті питання

Чому мою деталь оцінили в неправильному розмірі? Майже завжди через одиниці виміру. В STL їх немає, тож модель, експортована в дюймах, приїжджає у 25,4 раза більшою, а в сантиметрах — у десять разів меншою. Звірте розміри в розрахунку з тими, що креслили, перш ніж дивитися на ціну, — і експортуйте в міліметрах, хоч який формат.

Чи треба спершу «лікувати» сітку? Зазвичай ні. Дрібні дірки й вивернуті нормалі трапляються часто, і з ними дають раду і автоматичний прохід, і слайсер. Що справді варто виправити — модель, яка насправді є двома накладеними оболонками або має самоперетини: саме там обʼєм, а отже й ціна, перестає бути вимірюванням і стає здогадом.

Чи здешевить модель те, що я зроблю її порожнистою? Рідко, а часто навпаки. Ми й так друкуємо із заповненням, тож усередині «суцільної» моделі здебільшого повітря ще до того, як ви щось зробили. Порожнина, зроблена вручну, додає внутрішні стінки, яких слайсер не створив би, а стеля герметичної порожнини друкується над пустотою й провисає. Замість цього просто попросіть менше заповнення — це та сама економія без змін у геометрії.

Чи можете оцінити файл STEP? Так, вручну. STEP — це справжній CAD, а не сітка: він тримає реальні криві й реальні одиниці, тож автоматичний прохід обходить його стороною. Надсилати його краще, якщо важливий розмір; він просто не швидший для оцінки.

А якщо в мене взагалі немає моделі? Тоді нема чого міряти, і десятисекундний прохід не застосовується — але замовлення все одно працює. Та сама форма приймає фотографії, референси й опис замість файлу, а накиданий від руки ескіз із розмірами — цілком робочий початок. У відповідь прийде розрахунок, написаний людиною, а не число із сітки, тож напишіть, що деталь має робити і до чого підходити.